Метод терапевтичного впливу за допомогою кріогенних газових середовищ, з температурою до мінус 200oС, запропонований японським ученим J. Jamauchi в середині 70-х років, відкрив новий напрямок в розробці високоефективних кріомедичних технологій. Робоче тіло в вигляді екстремальних кріогенних газових середовищ у багато разів перевершує за своєю терапевтичною ефективностю раніше застосовувані джерела холоду.
Використання охолодженого газу для відведення тепла і впливу на екстерорецепторний апарат шкіри виявилося, по суті, ідеальним: по-перше, через можливість варіювання швидкістю відведення тепла в широкому діапазоні, по-друге, необмеженою прийнятністю та переносимість при лікуванні як відкритих гострих травм, опіків і т.п., так і хронічних запальних та дегенеративних захворювань.
На жаль, поки так і не дано змістовного визначення терміна "кріотерапія", що чітко формулює його наукові основи. Під поняттям кріотерапії сьогодні мають на увазі всі методи та способи лікувального фізичного впливу, до певної межі, без пошкодження біологічних структур, на окремі тканини і в загальному на організм людини, з метою відведення тепла і впливу на нейрорецепторну систему, за допомогою газоподібних, рідких і твердих робочих тел, при температурі нижче температури поверхні шкіри. Тобто, від простих вологих, холодних обтирань, до впливу наднизькими та ультранизьким температурами.
Система терморегуляції у теплокровних біологічних об'єктів влаштована таким чином, що вплив холодом, без пошкодження тканинних структур, яким би воно не було, не може бути глибоким. Поширення тепла в організмі залежить, головним чином, від припливу крові по судинах. Захисний теплової бар'єр представлений чотирма шкірними судинними сплетеннями. Тому пенетруючий градієнт температур при охолодженні надзвичайно високий і зниження температури тканин до субдеструктивних значень виникає на глибині не більше 0,5-4,5 мм, в залежності від товщини власне шкіри.
При тривалому або інтенсивному охолодженні, коли можливості нейтралізації холоду вичерпані, включається механізм каскадної реакції судинних сплетінь. На першому етапі настає спазм поверхневих капілярів, що на практиці виявляється білою ішемічною плямою. Цей феномен означає початок пошкодження епідермісу. Таким чином, ешелонований по глибині тепловий захист спрямований на те, щоб локалізувати процес охолодження тканин, а якщо це неможливо, тоді перевести його з обсягу в площину.
Моніторування кріогеного процесу в біологічних тканинах in vivo відрізняється складністю навіть в експерименті. Традиційно застосовувані в кріотерапії носії холоду у вигляді холодної води, льоду, сольових і гелевих акумуляторів, хлоретилу, вуглекислоти, парорідинних кріогенних струменів практично, не дають об'єктивних можливостей контролю.Тому, дослідження робочого тіла, піддається контролю, є принциповим і ключовою ланкою в кріотерапії.
Впровадження в широку клінічну практику газової екстремальної гіпотермії стримується в першу чергу через відсутність адекватної медичної техніки. До сьогоднішнього дня фірми, що працюють в області конструювання і виробництва медичної техніки для екстремальної газової гіпотермії знаходяться в полоні традиційних уявлень при створенні кріогенних газових середовищ. Фірми "Nihon Sanso" (Японія), "Messer Grisheim", "Otto-Rud-Majer", "Seus", "Westfalen" (Німеччина) та інші спроектували двох-трьох каскадні кріокамери та апарати для локальної кріотерапії (АЛКТ), які через свою громіздкість, складність і дорожнечу є скоріше унікальним обладнанням, а не апаратами для серійного виробництва, спочатку поставивши потенційного користувача перед проблемою серйозних фінансових вкладень. Таким чином, більше 2-х десятків років зберігається парадоксальна ситуація, коли вже відомий, відтворений, потужний терапевтичний фактор, в силу суб'єктивних причин, по-суті, не використовується в широкій клінічній практиці.
В основу концепції наших вітчизняних апаратів закладено тезу: "Технологія повинна прагнути і максимально наближатися до хворого, а не хворий до технології." Нам вдалося вирішити цю складну технічну задачу і створити цілу гаму малогабаритних автономних медичних апаратів для загальної та локальної газової гіпотермії, вартістю в 50-100 разів меншою зарубіжних. При виборі джерела холоду ми зупинилися на найдешевшому і доступному, безпечному для організму людини - рідкому азоті. Забезпечення рідким азотом, насправді, не представляє будь-яких організаційних складнощів. Досить використовувати і розвинути досвід, накопичений в тваринництві, при постачанні рідким азотом станцій штучного запліднення, що застосовується для зберігання насіннєвого матеріалу.
Найбільш вдалою та перспективною версією нам представляються портативні апарати для локальної кріотерапії. Надійність, безпека і простота в експлуатації наших апаратів дають можливість говорити про застосування їх в побуті, в індивідуальному користуванні, для полегшення страждань хворих з хронічними захворюваннями, наприклад, опорно-рухового апарату. Вітчизняний портативний АЛКТ "Кріомед - 02" при вазі, разом з заправленим рідким азотом - 2,2 кг, працює 10-15 хвилин, з температурою газового струменя - мінус 160oС, при витраті холодоагенту на одну процедуру, не більше 1 кг.
Конструкторська перспектива дозволяє створити портативні АЛКТ з термоізоляцією корпусу на основі вакуумних технологій і продовжити режим готовності апарату до роботи від однієї заправки до 2-3-х діб. Однак, це на порядок підвищує вартість апарату. Нам видається нераціональним продовжувати конструктивно прагнути до економії рідкого азоту, оскільки час на підготовку апарату не перевищує 1-ої хвилини, а вартість рідкого азоту, необхідного на одну заправку і процедуру, не перевищує 1.000 рублів, в цінах 1997 року.
Універсальні і відтворювані саногенетичні механізми кріотерапії, такі як: знеболювання, зменшення набряків і купірування запалень, зняття м'язових спазмів, стимуляція регенерації тканин, при використанні кріогенних газових середовищ, безумовно знайдуть широке застосування в швидкої, госпітальної і амбулаторної допомоги.
У травматології - це відкриті та закриті травми будь-якого походження, в тому числі і спортивні, але особливо опіки.
При лікуванні обпечених кріотерапія знайшла широке застосування. Вона є найбільш ефективним заходом при наданні першої допомоги постраждалим, так як дозволяє швидко припинити дію високотемпературного агента і тим самим значно зменшити прогрівання тканин, наслідком чого є зменшення зони некрозу тканин. При наданні першої допомоги, безпосередньо після отримання опіку, охолодження традиційно здійснюється шляхом обкладання ран льодом, снігом в целофанових мішках або обливанням холодною водою.
Сьогодні стало реальним використовувати екстремальну газову гіпотермію бригадами швидкої допомоги, якщо забезпечити їх портативними комплектами для кріотерапії, що складаються з АЛКТ з автономним електроживленням і малих судин Дьюара, ємністю 4-6 літрів. Це дозволить здійснювати ефективну екстрену гіпотермію як на місці події, в польових умовах, так і під час транспортування потерпілого.
Проведені дослідження показали, що охолодження опікових ран газовим струменем сприяє поліпшенню мікроциркуляції, зменшенню болів, плазмовтрати і набряку тканин. Охолодження газовим струменем знайшло застосування і в більш пізні терміни після отримання опіку. Об'єктом для кріообробки в пізні терміни стають, в першу чергу, рани з млявими грануляціями, в процесі підготовки їх до пластичного закриття. Кріообробка таких ран призводить до зменшення набряку грануляцій, їх уплущенні та підсушування. На цьому тлі відзначається хороше приживлення шкірних клаптів.
У артрології - вельми широко і успішно за кордоном застосовується загальна і локальна газова гіпотермія при лікуванні ревматичних і неспецифічних уражень суглобів, Бехтерєва хвороб, тощо.
У мануальній терапії - міорелаксуюча та знеболювальна дія кріотерапії дає можливість проводити маніпуляції в більш повному обсязі, особливо в гострому періоді.
У невропатології - включення газової екстремальної кріотерапії в комплексні медикаментозні та фізіотерапевтичні заходи значно полегшує страждання хворого та покращує прогноз при невритах, радикулітах, невралгіях, тощо.
У косметології - при післяопераційному веденні косметичних операцій, в тому числі і ліпосакції, використання газової гіпотермії є надзвичайно перспективним, в першу чергу, в плані поліпшення косметичних результатів. Альтернативою, примітивних методів кріомасажу які широко практикуються в косметології , буде використання кріогеного газового струменя, що істотно підвищує його ефективність при лікуванні целюліту, вугрової висипки, після дермабразії, пілінгу, чищення, тощо.
Проведені клінічні випробування локального впливу газового кріогеного струменя на трофічні виразки показали, що кріотерапія повинна з повною підставою включатися в комплексне лікування хворих з трофічними виразками. Локальна гіпотермія має аналгетичну, протизапальну і регенеруючу дію на трофічні виразки. Більшою мірою це відноситься до трофічних виразок венозного походження, в меншій - артеріального.
З огляду на саногенетичні механізми екстремальної гіпотермії, ряд ефективності газової кріотерапії безумовно можна продовжувати.
При проведенні терапевтичних і реабілітаційних заходів з використанням загальної та локальної газової гіпотермії виявлені наступні закономірності:
- Чим гостріше хворобливий процес та більш виражений больовий синдром, набряк, гіпермія, лімфорея і т.п., тим інтенсивніше може бути задіяна кріотерапія.
- Повторні кріопроцедури призводять до розблокування соматичних і вісцеральних рецепторів і до сумарного потенціювання терапевтичного ефекту.
- Газова кріоекстремальна терапія однаково ефективна на всіх стадіях запальних і дегенеративних процесів, як для превентивного лікування гострих запальних явищ, так і на всіх етапах лікування і реабілітації, що дає можливість значно знизити ризик потенційних, для тієї чи іншої хвороби, найближчих і віддалених ускладнень.
І.С. Чернишов
гол. лікар асоціації медичних центрів "Кріомед".
Л.П. Логінов
к.м.н., провідний науковий співробітник Московського міського опікового центру НДІ швидкої допомоги ім. Н.В. Скліфасовського.
А.Е. Саморуков
к.м.н., провідний науковий співробітник Російського наукового центру реабілітації та фізіотерапії МОЗ РФ, керівник науково-методичного центру мануальної терапії.
І. С. Чернишов, "Медична газета" № 101 від 26.12.97р.